Історія України 8 клас

Навчальні матеріали ТУТ

Програма підготовки до весняної сесії з історії України

Тема : «Українські землі наприкінці 50-х – 80- ті роки 17 ст. »

Факти :

- гетьманування І. Виговського, Ю. Хмельницького, П. Тетері, І. Брюховецького, П. Дорошенка, Д. Многогрішного, І. Самойловича, І. Мазепи, П.Орлика;

- Паліївщина ;

- поділ Гетьманщини;

- Слобожанщина.

Дати :

- 1658 р. – Гадяцький договір;

- 1659 р. Конотопська битва ;

- 1663 р. – поділ Гетьманщини;

- 1667 р. – Андрусівське перемир’я;

- 1672 р. – Бучацький мир ;

- 1681 р. – Бахчисарайський мир ;

- 1686 р. – «Вічний мир»;

- 1702-1704 рр. - Паліївщина

- 1708 р. – україно-шведський договір ;

- 1709 р. – Полтавська битва

- 1710 р. -  Конституція П. Орлика

Поняття : «Руїна», «великий згін», Прутські походи,  слободи, меценат, «козацьке бароко», «Батуринська трагедія»

Тема : «Українські землі у 18 ст.»

Факти :

- гетьманування І. Скоропадського, П. Полуботка, Д. Апостола, К. Розумовського;

- Діяльність І і ІІ Малоросійських колегій ;

- правління Гетьманського уряду ;

- Ліквідація Запорізької Січі ;

- поділи Речі Посполитої та їх вплив на подальшу долю України ;

- втрата автономії Україною ;

- гайдамацький та опришківський рухи ;

- реформи Мрії Терезії та Йосифа ІІ.

Дати :

- 1734 р. – заснування Нової Січі ;

- 1764 р. остаточна ліквідація гетьманства ;

- 1768 р. – Коліївщина ;

- 1775 р. – ліквідація Запорозької Січі Катериною ІІ ;

- 1783 р. – закріпачення селян Лівобережжя та Слобожанщини ;

Персоналії : гетьмани, Й. Гладкий, П. Калнишевський, О. Довбуш, М. Залізняк,    І. Гонта, Г. Сковорода.

Договірні статті гетьманів та царської влади :

 Б. Хмельницький  (1657 р., Березневі статті):

- гетьмана і старшину козаки мали обирати на раді.

- українська адміністрація та суд лишалися самостійними й не підпорядковувалися Москві.

- збирання податків покладалося на український Військовий Скарб.

- кількість козацького війська встановлювалася у 60 тис. осіб.

- українське міщанство мало зберегти всі свої права і вольності, які були їм дані ще литовськими князями і польськими королями, насамперед міське самоврядування.

- тривалі переговори православного духівництва не мали результатів. Українська православна церква не погоджувалася на залежність від патріарха московського, якої прагнули московський уряд і Російська православна церква.

- Отже, лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з українською православною шляхтою - тільки частково, а православне духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.

І. Виговський (1658 р.,)

-  у найбільших українських містах мають стояти царські воєводи з військом, утримуватись вони повинні за рахунок місцевого населення;

- податки з оренди, доходів і млинів мають надходити до царської скарбниці;

 - кількість реєстрових козаків має бути скорочена до 10 – 40 тис. чол.;

- надалі кандидатуру гетьмана слід узгоджувати з царем;

- обраного київського митрополита обов’язково направляти на посвячення до московського патріарха тощо.

Ю.Хмельницький  (1659 р., Переяславські статті)

- московські воєводи одержували право прибути із залогами не тільки до Києва, а й до Переяслава, Ніжина, Чернігова, Брацлава та Умані.

- гетьманському урядові заборонялося вести самостійну зовнішню політику, а саме: укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо.

- київський митрополит повинен був визнати зверхність московського патріарха (Українська православна церква відкинула цю статтю як неправомірну).

- заборонялося без царського дозволу переобирати гетьмана, а також оголошувати війну або посилати полки на допомогу сусіднім державам.

- гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників.

І. Брюховецький (1663, 1665 р., Батуринські статті, Московські статті)

- московські воєводи й залоги отримували право перебувати майже в усіх великих містах.

- збирання податків покладалося на московських воєвод, а збори повністю мали надходити до царської казни.

- вибори гетьмана могли відбуватися лише з дозволу царя та у присутності царського представника.

- гетьманський уряд позбавлявся права на проведення самостійної зовнішньої політики.

Д. Многогрішний  (1668 р., Глухівські статті)

- московські воєводи лишалися тільки в п’яти містах, причому вони не мали права втручатися у справи місцевого врядування;

- встановлювався козацький реєстр чисельністю 30 тис.;

- гетьман мав також право утримувати наймане військо - 1 тис. компанійців;

- гетьманові заборонялося вступати в зносини з іншими державами;

- податки мала збирати тільки старшина;

- ускладнювався перехід селян до козацького стану.

І. Самойлович (1672 р., 1674 р. Конотопські статті, Переяславські статті) 

- гетьманові заборонялося без царського указу та Старшинської ради висилати посольства до інших держав, а також підтримувати відносини з Дорошенком;

- гетьманові не дозволялось позбавляти старшину посад, карати без згоди Старшинської ради або вироку військового суду;

- козацькі посли не мали права брати участь в переговорах із представниками польського уряду в Москві у справах стосовно України.

І. Мазепа (1687 р.,  Коломацькі статті)

- Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина - скидати гетьмана.

- Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями.

- Гетьманському урядові заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами.

- Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців.

- Гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби "усіма силами з'єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи"; щоби "Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі". Пункт 19 Коломацьких статей до таких заходів відносив, зокрема, шлюби між українцями та московитами.

Івана Скоропадського (1708,.Решетилівські статті).  У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих справ повсякденного життя.У відповідь Петро І надіслав іменний указ, котрий аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті.

- У царському указі права і вольності підтверджувалися в такому вигляді, який відповідав інтересам Московії. Згодом було обіцяно дати й статті.

- Що ж до інших питань, то цар відповів, що під час походів під командування російських генералів мусять переходити не лише прості козаки, а навіть і гетьман.

- Воєводи сидітимуть, сповіщав Петро І, в українських містах, як і раніше; у справи українців вони не втручатимуться, крім таких "державних", як "зрада" (під "зрадою" розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).

Д. Апостол.(1723 р., Коломацькі  чолобитні)

- Статті вкотре порушували питання про звільнення маєтків старшини від оподаткування.

- Йшлося також про хиби у судочинстві, що їх козацький уряд у змозі виправити без стороннього втручання.

- Насамкінець старшина просила дозволу обрати гетьмана.

"Рішительні пункти" 1728 р.  

- Згідно з "новим договором" гетьман позбавлявся права вести переговори з іншими державами.

- Дозволялося лише розв'язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента.

- На військові уряди мали обиратися особи зі старшини, одначе затверджувалися вони імператором.

- Нижчу старшину затверджував гетьман. Вищою судовою інстанцією став Генеральний суд.

- Він складався з трьох росіян і трьох українців та очолювався гетьманом, але "головним суддею" вважався цар.

- Скасовано заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначалося, що нові землевласники мають коритися українській адміністрації.

- Нові статті значно обмежували й без того урізані права та вольності України.

- Що ж до гетьмана Апостола, то права йому надавалися навіть менші, ніж Скоропадському.

Договори і статті з Польщею

І. Виговський ( 1658 р.,Гадяцький договір)

-Україна, Польща і Литва утворювали федерацію трьох самостійних держав, об’єднаних лише спільно обраним королем.

- Україна в межах Київського, Чернігівського й Брацлавського воєводств ставала незалежною державою під назвою Великого князівства Руського.

- найвища законодавча влада у Великому князівстві Руському належала депутатам від усіх земель князівства, а виконавча - зосереджуватися в руках гетьмана, який обирався б довічно й затверджувався королем.

- передбачалося, що Велике князівство Руське матиме власні судову й фінансову системи, йшлося про створення власної монетарні.

- українське військо мало налічувати 30 тис. козаків і 10 тис. найманого війська.

- церковну унію належало скасувати в усіх трьох державах.

- православна церква мусила мати такі самі права, як і римо-католицька.

- передбачалося створення двох університетів, причому один із них отримував статус академії (Києво-Могилянська академія), а також колегіумів, гімназій, різних шкіл і друкарень.

- запроваджувалася цілковита свобода слова і друку.

Ю. Хмельницький (Слободищенський трактат 1660 р.)

- Трактат розроблявся на основі Гадяцького договору, однак текст його зазнав суттєвих змін.

- було усунуто статтю про Велике князівство Руське. Передбачалося повернення польській шляхті й магнатам усіх маєтностей в Україні.

- гетьмана позбавлено права зовнішньополітичних відносин; його було зобов’язано надавати військову допомогу Польщі в її війнах з іншими державами.

Договори з Османською імперією

П. Дорошенко (1669 р., Корсунські статті)

М. Ханенко (1670 р., Острозькі статті)

Мирні договори

Зборівський м\д (Польща, Гетьманщина)

8 серпня 1649 р.

• Договір передбачав перехід під владу гетьмана територій колишніх Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств.
• На цих територіях польський уряд позбавлявся права розміщувати свої війська, а державні посади мали обіймати лише православні.
• Встановлено реєстр у 40 тис. козаків.
• Усім учасникам війни оголошувалася амністія.
• Шляхта поверталася до своїх володінь.
• Селяни мусили виконувати довоєнні повинності в маєтках своїх власників.

Білоцерківський м\д (Польща, Гетьманщина)

18 вересня 1651 р.

1. Територія гетьманського врядування обмежувалася Київським воєводством.
2. До Брацлавського й Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація.
3. Магнати і шляхта отримували свої довоєнні маєтки.
4. Козацький реєстр зменшувався з 40 до 20 тисяч.

Віленське перемир’я (Польща, Московія)

24 жовтня 1656 р.

-  воєнні дії між Річчю Посполитою й Москвою припинялися,

- обидві країни зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією ,

-  передбачалися спільні воєнні дії проти Швеції та Бранденбургу ,обрання царя на польський трон.

Андрусівське перемир’я

1667 р.

Московія	Польща
Воєнні дії між цими державами припинялися. Встановлювалося перемир'я на 13,5 років.
Під владою Московії залишалася Лівобережна Україна, їй поверталися Сіверщина, Смоленщина і на два роки - Київ.		За Польщею закріплювалися землі Білорусі й Правобережної України.
Запорозька Січ переходила під контроль обох держав.

Бучацький м\д (Журавенський м\д)

1672 р., 1676 р.

Туреччина	Україна (Дорошенко під протекторатом Туреччини)	Польща
отримувала від Польщі Подільське воєводство з Кам'янцем	мав опікуватися Брацлавщиною й Південною Київщиною	залишала за собою Галичину, Волинь та Північну Київщину

Бахчисарайський м\д

1681 р.

Туреччина	Московія
приєднувала Південну Київщину, Брацлавщину й Поділля	приєднувала Лівобережну Україну і Київ
Кордон між Туреччиною та Московською державою встановлювався по Дніпру
Протягом 20 років територія між Бугом та Дніпром мала залишатися незаселеною

«Вічний мир»

1686 р.

за Московією	за Польщею
право на володіння Лівобережною Гетьманщиною	Північну Київщину, Волинь і Галичину
Брацлавщина та Південна Київщина ставали нейтральною незаселеною зоною між двома державами
Поділля лишалося під владою Туреччини, щоправда, недовго, бо 1699 р. також було приєднане до Польщі