10 клас

Завдання на період карантину   Учитель: Певень Т.В.

Всесвітня історія
з 25.05 по 29.05.20р.

10Б-25.05.20р.

10А-26.05.20р.

Тема: Початок Другої світової війни.

Завдання: 

1. Опрацювати параграф.

2.Опрацювати матерал до уроку.

Матеріал до уроку:

  Причини війни:   

1.Версальсько-Вашингтонська система, яка зумовила нове загострення міжнародних суперечностей.

2.Нерівномірність економічного і політичного розвитку провідних країн світу.

3.Світова економічна криза 1929-1932 рр. («Велика депресія»), яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами.

4.Прагнення агресивних держав до нового поділу світу, загарбання колоній, джерел сировини та ринків збуту.

5.Політика «умиротворення» агресора з боку правлячих кіл Великобританії та Франції у поєднанні з американською політикою ізоляціонізму.

Характер війни: Характер війни змінювався в її перебігу.

    На першому етапі (1939-1941 рр.) — загарбницький, несправедливий з боку Німеччини, Італії, Японії та їхніх союзників, а також з боку СРСР. Справедливий, національно-визвольний з боку жертв агресії та їхніх союзників. Жертви агресії -Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінлян­дія, Данія, Норвегія, Голландія,  Бельгія,  Люксембург, Франція, Югославія, Греція, частково Румунія.

   На другому етапі з нападом Німеччини на СРСР (22 червня 1941 р.) характер війни змінюється. Вона стала національно-визвольною, справедливою з бокуСРСР, з боку антигітлерівської  коаліції  та  тих  країн,  що  вели  боротьбу проти фашизму, і залишалася загарбницькою, несправедливою з боку Німеччини, Італії, Японії та їхніх союзників.

1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.	Початок Другої світової війни: від нападу Німеччини на Польщу до агресії проти СРСР
22 червня 1941 р. — 18 листопада 1942 р.	Розширення нацистської агресії: від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ під Сталінградом
19 листопада 1942 р. — 5 червня 1944 р.	Корінний перелом у ході війни: від контрнасту­пу радянських військ під Сталінградом до відкриття Другого фронту і наступу в Україні
6 червня 1944 р. — 8 травня 1945 р.	Розгром фашизму і нацизму в Європі: від відкриття Другого фронту до капітуляції Німеччини
9 травня 1945 р. — 2 вересня 1945 р.	Розгром мілітаристської Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії

Фронти Другої світової війни: Західний, Східний, Балканський, Північноафриканський, Італійський, Тихоокеанський, Далекосхідний.

Союзники Німеччини в Європі: Італія, Угорщина, Болгарія, Румунія, Словаччина, Фінляндія, Хорватія.

 2.Військові дії 1939 - червень 1941 рр.

Напад Німеччини на Польщу: 11 квітня 1939 р. Було затверджено план “Вайс” загарбання Німеччиною Польщі.

     31 серпня 1939 р. Гітлерівці вчинили провокацію своїм нападом на німецьку радіостанцію у прикордонному містечку Глейвіц (німці були переодягнені у польську форму). Подібні провокації було здійснено, й на інших ділянках польсько-німецького кордону.Незабаром усі радіостанції Німеччини передали в ефір екстренне повідомлення, що Польща ніби-то не поважає німецьких кордонів, порушує їх, а тому проти неї потрібно застосувати силу.

     1 вересня 1939 р. Німеччина без оголошення війни напала на Польщу.

3 вересня 1939 р. Велика Британія й Франція, як союзники Польщі, були змушені оголосити війну Німеччині, але активних воєнних дій не вели.

3 вересня 1939 р. -10 травня 1940 р. — “Дивна війна” на Заході, бо там панувала тиша, ніяких воєнних дій не велося. Перший англійський солдат загинув.

6 вересня 1939 р. Уряд Польщі залишив столицю.

До 28 вересня 1939 р. тривала героїчна оборона Варшави. Польські війська героїчно оборонялися, але сили були нерівними. Польську армію було розгромлено за три з лишнім тижні. Німці втратили 10 тис. убитими.

12 жовтня 1939 р. Декрет А. Гітлера про розподіл польських земель:

•частину польської території — Велика Польща, Сілезія — було приєднано до Німеччини;

•решта території перетворено в генерал-губернаторство, яке безпосередньо підпорядковувалося фюреру.

Висновки

1.Війна проти Польщі тривала всього 36 днів.

2.Польщу було поділено між двома тоталітарними режимами — націонал-соціалістичним (Німеччина) і комуністичним (СРСР).

3. Внаслідок поділу Польщі до СРСР відійшло 51,4% її території з 37,1% населення (12 млн душ).

4. Німеччина дістала повну свободу дій у Європі.

    До літа 1941 р. Німеччина окупувала дев’ять європейських держав. Румунія, Угорщина, Болгарія та Фінляндія стали союзниками Гітлера. Швеція, Швейцарія та Ісландія залишились нейтральними. Японія захопила французькі колонії в Індокитаї.

    Розпочавши Другу світову війну, Німеччина за підтримки Італії фактично встановила свою гегемонію в Європі.

Вступ Червоної Армії в Західну Україну та Західну Білорусь і приєднання їх до СРСР: 17 вересня 1939 р.за умовами таємного протоколу Молотова — Ріббентропа на територію Польщі (Західна Україна і Західна Білорусь) вступила Червона Армія. СРСР офіційно виправдовував свою агресію необхідністю “надати допомогу українцям та білорусам перед навислою загрозою”.

     22 вересня 1939 р. Червона Армія ввійшла до Львова.

    28 вересня 1939 р.між Німеччиною та СРСР було підписано договір  “Про  дружбу  і  кордони”.  До договору додано карту та два додаткових секретних протоколів. Було остаточно визначено кордони між Німеччиною і СРСР. Польшу  поділено  між  двома  тоталітарними  режимами. СРСР отримав 200 тис. кв. км території західноукраїнських і західнобілоруських земель з. 12-мільйонним населенням. Німеччина приєднала польські північні й північно-західні райони  загальною  площею  90  тис.  кв.  км  з  населенням 10 млн чоловік (з них лише 2% становили німці).

Входження до складу Радянського Союзу Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви та Естонії: Червень 1940 р. Уряд СРСР зажадав від Румунії виведення її військ із Бессарабії, а також із тієї частини Північної Буковини, де проживало українське населення. Не маючи підтримки з боку Німеччини, уряд Румунії віддав наказ своїм військам залишити зазначені в ультиматумі території. 1939 р. СРСР нав’язав урядам Естонії, Литви та Латвії пакти про взаємодопомогу, які були підписані: з Естонією - 28 вересня 1939 p., Латвією - 5 жовтня 1939 p., Литвою -  10 жовтня 1939 р.

Радянсько-фінська війна: (30 листопада 1939 р.  12 березня 1940 р.)

Загарбання Німеччиною Данії, Норвегії,Бельгії, Голландії: 9 квітня 1940 р. Німецькі війська без оголошення війни напали на Данію і Норвегію (операція “Везерюбунг”). Датський уряд відмовився від боротьби, звернувшись із закликом до народу не чинити опору німцям.

9 квітня — 10 червня 1940 р. Бої за Норвегію. Норвезька армія чинила опір, але сили були нерівними. Короля та уряд з залишками норвезької армії було вивезено до Великої Британії. Німецькі війська окупували Норвегію.

10 травня 1940 р. Німецькі війська почали вторгнення доГолландії, Бельгії, Люксембургу.

15 травня 1940 р. Голландська армія капітулювала.

17 травня 1940 р.Гітлерівці  вступили  до  столиці. Бельгії Брюсселя.

10 травня 1940 р. Початок наступу Німеччини на Францію через Голландію та Бельгію (операція “Гельб”).

5 червня 1940 р. Гітлерівські війська розгорнули наступ на Париж, а через 9 днів без бою ввійшли до столиці Франції.

22 червця 1940 р. Новий голова французького уряду маршал Петен підписав у Комп’єнському лісі, в тому самому вагоні, де в листопаді 1918 р. маршал Фош запропонував умови перемир’я німецькій делегації, франко-німецьку угоду про перемир’я.

Умови перемир’я

1.  Французькі військово-морські сили повинні були скласти зброю і передати її Німеччині.

2.  Франція втрачала 2/3 частини своєї території, яка переходила під контроль окупаційних властей.

3.  На півдні Франції в місті Віші німці дозволили сформувати пронімецький уряд на чолі з Петеном.

4. На Францію накладалася велика контрибуція.

5. 1,8 мли полонених французів  повинні були перебувати в Німеччині до укладення миру.

6. Економіку Франції контролював німецький уряд.

16 липня 1940 р. А. Гітлер підписав план захоплення Великої Британії під назвою “Морський лев”.

Осінь 1940 р. А. Гітлер почав масові бомбардування Великої Британії й активну “підводну війну” проти її флоту. Однак операцію “Морський лев” не було здійснено.  Причини:

•  нестача морських транспортних засобів;

•  сильна англійська авіація;

•  труднощі зосередження великої морської армади у вузькому Ла-Манші;

•  США  надали  Великій  Британії  фінансову  допомогу згідно з законом  від  11  березня 1941 р. про лендліз,тобто про надання матеріальної допомоги на умовах довгострокового  кредиту  країнам,  оборона  яких  має для США першочергове значення.

Дев’ять європейських держав було  окуповано  Німеччиною: Австрію (1938 р.), Чехо-Словаччину (1938-1939 рр.) — до початку Другої світової війни; Польщу, Данію, Норвегію, Бельгію, Голландію, Люксембург, Францію — після початку Другої світової війни;

Сім держав були її союзниками: Італія, Угорщина, Румунія, Болгарія, Словаччина, Хорватія, Фінляндія.

Лише три держави залишалися нейтральними. Швеція, Швейцарія, Ісландія.

Тема: «Окупаційний режим та Рух Опору».

Основні поняття:

Колабораціонізм – співробітництво з окупаційною владою урядів, окремих осіб, країн, захоплених фашистською Німеччиною в період Другої світової війни.

Голокост – планомірне і систематичне знищення єврейського народу в роки Другої світової війни.

«Новий порядок» – режим нещадного терору і насильства.

Основні дати:

25 травня 1940 р.  – прийняття плану «Ост».

30 травня 1942 – створення в СРСР Центрального штабу партизанського руху.

Окупаційна політика гітлерівської Німеччини була детально розроблена планом «Ост» 1940 р.

Мета:

·        Вивільнення життєвого простору для «арійської нації»;

·        Використання матеріальних і людських ресурсів на користь Німеччини.

Зміст:

·        Німеччина та її союзники встановили на загарбаних територіях так званий "новий порядок" - режим нещадного терору й насильства.

·        Адміністративні зміни: 1. Польщу перетворене на німецьке генерал- губернаторство; 2. Чехію та Югославію розчленовано; 3. Словаччина проголошена незалежною; 4. Грецію поділено на німецьку, італійську і болгарську зони окупації; 5. У Данії, Норвегії, Нідерландах при владі опинилися маріонеткові колабораційні уряди; 6. Люксембург приєднано до Німеччини.

·        Ліквідація демократичних свобод;

·        Розпуск політичних партій та профспілок;

·        Заборона страйків та демонстрацій;

·        Вивезення мільйонів людей на примусові роботи до Німеччини;

·        Використання промисловості та сільського господарства для забезпечення Німеччини і німецької армії;

·        Розділ населення за національною ознакою, знищення євреїв ( Голокост)

·        Знищення населених пунктів разом з мешканцями з метою залякування ( особливо поширено в Східній Європі);

·        Поширення мережі концтаборів ( Бухенвальд, Освенцим, Дахау тощо) для військовополонених та «небажаних» категорій населення ( інтелігенції, комуністів).

Наслідки окупаційного режиму – зростання Руху Опору.

Антифашистський Рух Опору

Мета: відновлення національної незалежності та державного суверенітету окупованих країн У разі повної окупації країни Рух Опору очолювався емігрантськими урядами ( Польща, Нідерланди, Югославія, Бельгія, Греція тощо.

Форми Руху Опору:

·        Саботаж, страйки, диверсії на підтримку армій союзників;

·        Антифашистська пропаганда;

·        Розвідувальна діяльність;

·        Партизанська боротьба ( СРСР,Ю Франція, Італія, Греція тощо);

·        Антифашистські повстання. Так, повстання у Варшавському гетто (квітень 1943 р.) мало не допустити остаточної «чистки» і тривало три тижні, поки з повсталих не залишилося 80 осіб.

Організації:

·        «Вільна Франція»( засновник Шарль де Голль) охоплювала різні верстви населення незалежно від партійної приналежності;

·        Комітет національного визволення Італії координував партизанські бригади ім.. Гарібальді;

·        ЕЛАС- партизанська армія Греції;

·        Центральний штаб партизанського руху (СРСР).

Особливості Руху Опору в Східній Європі:

·        Жорстокість окупаційного режиму, на відміну від Західної Європи, породжувала непримиренність місцевого населення і суттєво обмежувала колаборацію ( співробітництво з окупантами).

·        Розкол Руху Опору на національну і комуністичну течії, які часто ворогували між собою: Польща ( Армія Крайова, підпорядкована емігрантському уряду в Лондоні, та комуністична Армія Людова), СРСР ( Українська Повстанська армія та комуністичні партизанські загони), Югославія ) комуністична Народно-визвольна армія Югославії – НВАЮ під проводом Й.Б.Тіто та четники – сербські партизани-монархісти під проводом міністра емігрантського уряду Д.Михайловича).

·        Створення національних збройних сил у складі Червоної армії ( Чеська бригада Л.Свободи, Військо Польське).

Особливості Руху Опору в Азії – тут збройна боротьба з окупантами поєднувалася з антиколоніальною боротьбою за національне визволення.

10Б-26.05.20р.

10А-27.05.20р.

Тема: «Завершення і підсумки Другої світової війни».

Завдання: 

1.Опрацювати параграф.

2. Опрацювати матеріал до уроку

Матеріал до уроку:

Докорінний перелом у Другій світовій війні - перехід стратегічної ініціативи на бік союзників по антигітлерівській коаліції.

Передумови

·     Розвиток військової економіки країн антигітлерівської коаліції: відновлення роботи евакуйованих промислових підприємств СРСР, збільшення робочого дня до 11 – 12 год., праця жінок і підлітків. До осені 1942 року СРСР, США і Велика Британія випускали артилерійських гармат у 5 разів, літаків у 3 рази, танків у 10 разів більше, ніж Німеччина, Італія та Японія разом.

·        Впровадження новітніх озброєнь.

·        Координація дій Руху Опору.

Основні події:

1.Сталінградська битва.

·        Оборона Сталінграда розпочалася 17 липня 1942 року під командуванням генералів В.Чуйкова та М.Шумілова. Місто було зруйновано нальотами німецької авіації.

·    19 листопада 1942 року – розпочалася контр наступальна операція Червоної Армії «Уран». Війська Сталінградського і Південно-Західного фронтів 23 листопада оточили німецьке угрупування з 330 тис. осіб під командуванням фельдмаршала Ф.Паулюса.

·  Німецьке командування намагалося розблокувати оточені війська, проте нацистські війська зазнали поразки. 2 лютого 1943 року Паулюс з рештками своїх військ ( 90 тис. осіб) здався у полон.

·        Німеччина втратила 140 тис. осіб, Червона армія  - 155 тис. бійців.

·        Результат: Сталінградська битва стала початком докорінного зламу у війні: 1. Радянські війська захопили стратегічну ініціативу; 2.Створені були сприятливі умови для розгортання наступу на південно-західному напрямі; 3. Перемога допомогла успішним бойовим діям радянських військ під Ленінградом, на Кавказі;4. Активізувався Рух Опору в країнах Європи; 4. Зріс міжнародний авторитет СРСР.

2. Курська битва.12 липня – 23 серпня 1943 р – контрнаступ Червоної армії на Курській дузі, де німці планували взяти реванш за Сталінградську битву. Дії фронтів – Воронезького, Брянського, Степового - координували Г.Жуков та О.Василевський. Битва розпочалася з наступу німецької армії. 5-10 липня відбувся найбільший танковий бій біля с.Прохорівка,  в якому брали участь близько 1200 танків і самохідних гармат з обох боків. Червона армія звільнила Орел, Харків, Білгород. Курська битва закріпила співвідношення сил на фронті на користь Червоної армії.

3. 3 вересня 1943 р. капітулювала Італія, яка 13 жовтня 1943 року оголосила війну Німеччині. Внаслідок воєнних дій центральна і північна частина Італії були окуповані Німеччиною.

4. 28 листопада – 1 грудня 1943 року – Тегеранська конференція ( Й.Сталін, Ф Рузвельт та В Черчілль). Основне рішення – США та Велика Британія зобов’язувалися відкрити Другий фронт у травні 1944 р.

5. Відкриття Другого фронту: 6 червня – 24 липня 1944 р. – операція « Оверлорд»- висадка англо-американського десанту за участю канадських, польських, чехословацьких, французьких військ у Нормандії ( Північ Франції). Верховний головнокомандувач – генерал Д.Ейзенхауер.

15 серпня 1944 – операція «Енвіл»- висадка британської армії та французьких військових частин, сформованих у Британії генералом де Голлем, у Південній Франції. У Парижі відбувається повстання, німецький гарнізон капітулює.

6.Силами Червоної армії в січні-лютому 1944 року знято блокаду Ленніграду, почалося звільнення Правобережної України, в квітні – травні – звільнено Крим. Літо 1944 року:  звільнили Білорусію (операція «Багратіон»), Молдову.

1944 -1945 рр. – звільнені Румунія, Польща, Прибалтика, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія, Югославія, Північна Норвегія, Східна Австрія.

25 квітня 1945 року – зустріч Червоної армії і союзних військ на р.Ельба ( Німеччина); 16 квітня 1945 р.- Берлінська операція під командуванням Г.Жукова, 2 травня 1945 – берлінський гарнізон капітулював. У ніч з 8 на 9 травня у передмісті Берліна підписано акт про беззастережну капітуляцію Німеччини. Його підписали фельдмаршал В.Кейтель від німецької сторони та Г.Жуков від радянської.

Травень 1945 р.- Празька операція. Завершення війни з Німеччиною.

7.  Кримська(Ялтинська) конференція – 4-11 лютого 1945 року.

8.  Серпень 1945 р. СРСР розірвав з Японією договір про нейтралітет. 9 серпня СРСР вступив у війну проти Японії. З Заходу на Далекий Схід було перекинуто три загальновійськові й один танковий фронти загальною чисельністю 1,5 млн. чол.

6 і 9 серпня 1945 року правлячі кола США скинули на японські міста Хіросіму і Нагасакі атомні бомби. Загинуло 220-240 тис. мирного населення. Бомбардування японських міст не мало ніякої необхідності, це була демонстрація воєнної могутності США для обґрунтування їх претензій на гегемонію в післявоєнному світі.

14 серпня 1945 р. японський уряд повідомив, що готовий припинити опір.

2 вересня 1945 р – розгром Квантунської армії та висадка американських військ на японські острови примусили  Японію капітулювати. На борту американського крейсера «Місурі», що перебував у Токійській затоці, відбулося підписання акта про капітуляцію Японії. Так завершилася Друга світова війна.

9. Потсдамська конференція – 17 липня – 2 серпня 1945 р. 

Рішення:

·        Устрій післявоєнної Німеччини має ґрунтуватися  на принципах «4Д»: денацифікація ( ліквідація нацистських партій та установ, засудження нацистської ідеології), демілітаризація ( роззброєння, ліквідація військової промисловості); демократизація та декартелізація ( демонополізація промисловості);

·        СРСР, США, Велика Британія, Франція ділять Німеччину та Берлін на зони окупації;

·        Німеччина залишається єдиною державою, до часу демократичних виборів влада належить окупаційній адміністрації;

·        Ії загальної суми репарацій 20 мрлд. доларів 50% одержав СРСР у вигляді промислового устаткування.

·        Остаточно визначені польські кордони на заході і на сході;

·        Німецький флот розділений між союзниками; СРСР отримав Кенігсберг та область;

·        Воєнні злочинці передавалися Міжнародному військовому трибуналу.

9.  20 листопада 1945-1 жовтня 1946 р – Нюрнберзький процес над головними нацистськими воєнними злочинцями.

10. 3 травня – 12 листопада 1946 р. Токійський процес над військовими та політичними діячами Японії.

Підсумки Другої світової війни

1.     Тривала 6 років за участю 61 країни.

2.     Приблизна кількість жертв – 65-67 млн. осіб, 90 млн. інвалідів. Найбільші втрати – СРСР ( 28 млн.), Німеччина ( 13 млн.), Китай ( 10 млн.), Польща ( 6 млн.), причому майже половина жертв - мирне населення.

3.     У концтаборах Німеччини знищено 16 млн. осіб.

4.     Мільйони біженців та «переміщених осіб», які втратили домівку, тікаючи від війни або внаслідок примусового переселення.

5.     Матеріальні втрати – 4000 млрд. доларів.

з 18.05-22.05.20р.

10Б-18.05.20р.

10А-19.05.20р.

Тема: Узагальнення матеріалу по темі «Країни Азії та Латинської Америки».

Завдання: 

1. Повторити параграфи

2. Виконайте наступні завдання.

І Поясніть терміни і поняття: сіонізм, олігархія, мілітаризація, Гоміндан, сатьяграха, гандізм, меморандум.

ІІ Дайте відповідь  на одне із запропонованих питань ( на вибір).

·   Яка подія мала вирішальний вплив на розвиток національно-визвольної боротьби народів Азії: І світова війна; Російська революція і встановлення влади більшовиків в Росії; Агресивна зовнішня політика Японії. Свою думку обґрунтуйте.

·       Чи згодні ви з таким твердженням: антиколоніальний, національно-визвольний рухи сприяли становленню цілісності світу?

3. Готуємось до перевірочної роботи 20.05.20р. Теми «Країни Латинської Америки», «Країни Азії та Латинської Америки».

10Б-19.05.20р.
10А-20.05.20р.

Тема: Утворення вогнищ Другої світової війни.

1.    Опрацювати параграф 58

2.    Опрацювати матеріал до уроку.

3.    Скласти розгорнутий план.

4.    Перегляньте відео. https://www.youtube.com/watch?v=OCAcdocVEZA, та https://www.youtube.com/watch?v=4JIa5YdKoEQ

5.    Готуємось до ZOOM-конференції (усне опитування)

Матеріал до уроку

     1933 р. – вихід Німеччини з Ліги Націй;

  1935 р. – введення в Німеччині загальної військової повинності

   1936 р. окупація Німеччиною Рейнської демілітаризованої зони.

  1936 р. – інтервенція Німеччини та Італії в Іспанію

  1935-1936 рр. – агресія Італії проти Ефіопії.

  1939 р. - агресія Італії проти Албанії

Антикомінтернівський пакт – договір, укладений у Берліні між Німеччиною та Японією, який оформив створення блоку цих держав з метою завоювання світового панування.

«Вісь Берлін – Рим – Токіо» - це агресивний блок, створений ініціаторами гонки озброєнь і насильницького переділу світу Німеччиною, Італією та Японією.

Жовтень 1936 р. – підписання італо - німецького протоколу, який дістав умовну назву «Вісь Берлін – Рим»

Листопад 1936 р.- укладення між Німеччиною та Японією « Угоди про боротьбу проти Комуністичного Інтернаціоналу» ( Антикомінтернівський пакт)

Листопад 1936 р. – приєднання до Антикомінтернівського пакту Італії, що завершило формування «Осі Берлін – Рим – Токіо»

Політика «умиротворення агресора»

Політика «умиротворення агресора» - це спроба Великобританії та Франції, з мовчазної підтримки США, не застосовуючи рішучих дій проти А.Гітлера і роблячи йому всілякі поступки, запобігти війні.

Ініціатори проведення : Великобританія ( прем’єр - міністр Н.Чемберлен) та Франція.

Причини проведення:

·        Суперечності між Францією та Великобританією, яка остерігалася надмірного посилення Франції на континенті і тому шукала їй противагу в Німеччині.

·        Пом’якшення найбільш жорстких умов Версальського договору, що призвело до досить спокійної реакції західних держав на їх порушення Гітлером.

·        Небажання громадськості західних країн втягуватися в нову війну.

·        Нерозуміння західними державами небезпеки політики та постаті Гітлера.

Наслідки політики:

·        Стратегічна поразка Великобританії та Франції в Мюнхені 1938 року.

·        Перетворення Німеччини на наймогутнішу державу в Центральній Європі;

·        Посилення впевненості Гітлера у безкарності своїх дій;

·        Втрата реального шансу запобігти новій світовій війні.

з 12.05 по 15.05.20 р.

Тема: Країни Латинської Америки

10 А-12.05.20р.

10 Б-12.05.20р.
10А-13.05.20 р.

1.    Опрацювати параграф 57

2.    Опрацювати матеріал до уроку.

3.    Скласти розгорнутий план.
4.Готуємось до 
ZOOM-конференції https://us04web.zoom.us/j/76859769419?pwd=QUJFRjNVTWpnTW03YVdSWU1SVlJkZz09

5.    Результати роботи НЕ ВІДПРАВЛЯЄМО. Готуємось до уроку узагальнення з теми «Країни Азії та Латинської Америки».

Матеріали до уроку

 1.Перша світова війна не зачепила країни Латинської Америки, проте мала для розвитку суттєві наслідки. Латинська Америка лежить на південь від кордону між США і Мексикою. Назву цей регіон світу отримав через панування там іспанської та португальської мов, що виникли на основі стародавньої латинської мови.

2.У країнах Латинської Америки, що здобули незалежність у першій половині ХІХ ст., склалися своєрідні політичні відносини, значною мірою успадковані від колоніального минулого.

3.Чільне становище в політичному житті посідали нащадких іспанських і португальських дворян-колонізаторів, які використовували працю безземельних селян (в основному індіанців та негрів).

 4.У середині – другій половині 20-х років розвиток країн Латинської Америки характеризувався певною стабільністю і прийнятними темпами господарського поступу. Сприятлива економічна ситуація на світовому ринку забезпечувала стійкі прибутки від вивозу продукції, приваблювала значну кількість іммігрантів до Аргентини, Уругваю та Бразилії.

5.Після першої світової війни посилилася залежність латиноамериканських країн від іноземного капіталу. Зарубіжні інвестори і підприємці, насамперед із США, почали витісняти звідси англійських конкурентів, розширювати свій вплив. Зростання північноамериканської економічної експансії супроводжувалося втручанням у внутрішні справи держав регіону, зокрема в зоні Карибського басейну.

6.Зміни, що сталися у світі після завершення війни, суттєво вплинули на становище латиноамериканських країн. Політична обстановка в латиноамериканських республіках в 20-і рр. складалася по-різному, залежно від конкретної ситуації і розстановки соціально-політичних сил.

7.У 1920-1930-х рр. у країнах Латинської Америки стало популярним гасло зміцнення національної незалежності та усунення впливу інших держав, що спонукало уряди деяких країн до проведення змін. Ще одним поштовхом до таких перетворень стала економічна криза 1929-1932 рр. «Велика депресія» прискорила вступ країн регіону в смугу хронічної кризи, яка остаточно підірвала матеріальну і соціальну базу правлячих режимів і привела до зростання соціальної та політичної нестабільності.  Отже, у Латинській Америці, як і в країнах Заходу, криза привела до посилення державного регулювання економікою. Але форми проведення перетворень були різними: в одних встановлювалися диктаторські режими, в інших відбувалося зміцнення демократичних режимів.

 8. Почалося нове піднесення антиімперіалістичного руху (антиамериканського та антианглійського), що призвело до зближення країн Латинської Америки з Німеччиною та Італією, які були суперниками США та Англії. Але головною метою урядів Латинської Америки був пошук виходу зі скрутного післявоєнного становища. Після проголошення «доктрини Монро» США вважали країни Латинської Америки своєю сферою впливу. Поступово до середини XX ст. вони витіснили з цього регіону основних своїх суперників: Німеччину, Францію, Англію. Проте засилля іноземного капіталу призвело до могутнього антизахідного руху. Посилення антизахідних, особливо антиамериканських, настроїв змусило США скоригувати їхню політику в Латинській Америці. Президент Рузвельт заявив, що США проводитимуть політику «доброго сусіда» і не здійснюватимуть інтервенції (що не завадило здійснити її у 1930-ті рр. в Нікарагуа). США стали покладатися на розвиток міжамериканського співробітництва на основі рівності. Така політика сприяла послабленню впливу Німеччини та Італії в Латинській Америці, створила умови для участі країн Латинської Америки у Другій світовій війні на боці антигітлерівської коаліції (19 країн оголосили війну Німеччині та стали членами Організації Об'єднаних Націй). Реально взяли участь у війні Бразилія та Мексика.

Причини появи диктаторських режимів:

1. Криза реформістських форм правління, що вела до прагнень встановити сильну владу.

2. Невирішеність соціальних проблем і використання незадоволення населення.

3. Великий вплив військових, створення угруповань, які здійснювали перевороти.

4. Вплив консервативних сил і католицьких угруповань.

5. Традиції підтримки особистої влади вождя (каудильйо).

З 04.05 по 08.05.2020 р.

10А-06.05.20 р.

10Б-05.05.20 р.

Тема: Країни Близького та Середнього Сходу.

Завдання:

1.Опрацювати параграф 56.

         2.Переглянути відеоурок за посиланням   https://www.youtube.com/watch?v=tB2k5248k_8&list=PLFVSJgZgf7h88UFKF_RZcv_Sk-WlX5mvL&index=12&t=0s

       3.Опрацювати матеріал до уроку.  

       4.Скласти розгорнутий план.

       5. Готуємось до ZOOM-конференції. https://us04web.zoom.us/j/76668151700?pwd=Zjc4blNHc24zam5ncldSemUzQi9rUT09

       6.Результати роботи не відсилаємо. Готуємось до перевірочної роботи.

Матеріал до укроку:

Основні поняття і терміни: Декларація Бальфура, мандатна система, національна революція, сіоністський рух, палестинська проблема.

Основні дати: 1917 р. – Декларація Бальфура; 1922 р. – надання ман­датів Англії та Франції на арабські володіння Османської імперії; 1924 р. – проголошення Туреччини республікою; 1925–1941 рр. – правління в Ірані шаха Реза Пехлеві; 1930 р. – проголошення незалежності Іраку; 1932 р. – створення Саудівської Аравії, проголошення незалежно­сті Йорданії.

Порівняльна таблиця «Національні революції в Туреччині та Ірані»

Країна	Туреччина	Іран (Персія)
Роки революції	1920-1923	1919-1922
Мета	Створення національної Ту­рецької держави. Ліквідація умов Севрського договору. Здійснення модернізації країни	Відновлення державного су­веренітету. Ліквідація напівколоніаль­ної залежності від Англії. Здійснення модернізації країни
Характер	Національно-визвольний	Національно-визвольний, антиколоніальний
Лідери	Мустафа Кемаль ( Ататюрк)	Реза -хан
Зовнішня підтримка	Радянська Росія	Радянська Росія
Результат і наслідки	Створення національної Ту­рецької держави. Укладен­ня Лозаннського договору. Початок модернізації Туре­ччини (Реформи Ататюрка) на європейський зразок	Відновлення суверенітету. Встановлення нової династії Пехлевідів (1925р.). Поча­ток модернізації країни

10А-05.05.20 р.

10Б-04.05.20 р.

 Тема: Індія.

Завдання:

1.    Опрацювати параграф 55

2.     Переглянути відеоурок за посиланням  https://www.youtube.com/watch?v=CR-XcwAuIBE

3.    Опрацювати матеріал до уроку.

4.    Скласти розгорнутий план.

5.    Відправити 2 роботи. Теми «Китай. Індія» на електронну адресу вчителя: tatpeven@gmail.com до 08.05.20р. Після вказаного терміну роботи не приймаються. Оцінка одна за 2 роботи.  

Матеріал до уроку:

Наслідки Першої світової війни для Індії. У роки війни Індія – колонія Великої Британії, яка використовувала матеріальні та людські ресурси,  обіцяла самоврядування (не виконала)..

1918-1922 рр. – піднесення національно-визвольного руху.

Причини: Реформи Монтегю - Челлесфорда - закріплювали колоніальне становище Індії закон про управління Індією; Закон Роулетта 1919 р. - посилення кримінальних покарань за антиурядову діяльність;

 Гандизм - соціально-політичне та релігійно-філософське вчення, що стало ідеологією індійського національно-визвольного руху. Лідер: Мохандас Ганді (1869 - 1948) 

Основні принципи та методи боротьби:

·        досягнення незалежності мирними, ненасильницькими засобами, шляхом залучення до боротьби широких народних мас (сатьяграха).

·        Об’єднання в боротьбі за незалежність усіх індійців незалежно від їх походження, каст та класової приналежності.

·        Намагання вирішувати конфлікти мирним шляхом.

Сутність сатьяграхи

1. Відмова від титулів і посад, дарованих колоніальною владою. –

2.Бойкот постанов колоніального уряду та англійських товарів, судів, шкіл та адміністративних установ та створення власних структур.

3.Організація мирних демонстрацій, страйків. 

4.Відмова від сплати податків.

 Кампанії громадянської непокори. 

·        Перша (1919 - 1922 рр.) Спричинена реформою Монтегю – Челмсфорда і законом Роулетта. Заклик М. Ганді до закриття крамниць і припинення будь-якої ділової активності. Квітень 1919 р. - розстріл англійською колоніальною владою мирної демонстрації в Амрітсарі. Стихійні заворушення в Пенджабі та інших провінціях. Рішення ІНК про бойкотування виборів за новим законом (бойкот зірвав вибори).

·        Друга (1930 - 1931 рр.) Була спричинена світовою економічною кризою. 26 січня 1930 р. - проголошення Дня незалежності Індії. Розгортання боротьби за повну незалежність країни. Висунення М. Ганді «11 вимог»: зменшення податку на 50 %, уведення протекціоністських тарифів на іноземні текстильні вироби, відміна монополії англійської влади на видобуток солі та ліквідація податку на сіль, скорочення воєнних видатків, звільнення політв’язнів тощо. Англійський уряд відхилив ці вимоги. Весна 1930 р. - організація М. Ганді «соляного походу» з метою випарювання солі з морської води всупереч соляній монополії британської влади. Проголошення ІНК поза законом, арешт М. Ганді, Дж.Неру та понад 60 тис. учасників руху. Березень

 1931 р. -  укладення між ІНК та британською адміністрацією Делійського пакту — компромісної угоди, згідно з якою влада зобов’язалася припинити репресії і звільнити ув’язнених, а ІНК — припинити кампанію непокори.

Наслідки кампаній громадянської непокори:

·        Серпень1935 р. - англійський парламент ухвалив програму реформ:

·        розширення участі громадян Індії у виборах, зниження майнового цензу;

·        надання місцевим законодавчим органам значних прав;

·        1935р. – прийнятий закон «Про управління Індією» (Конституція).

·        В результаті виборів 1937 р. Національний Конгрес одержав більшість виборчих місць і сформував місцеві уряди.

З 27.04 по 01.05.2020 р.

10Б-28.04

10А-29.04

Тема: Китай.

Завдання:

       1. Опрацювати параграф 54

      2. Переглянути відеоурок за посиланням    https://www.youtube.com/watch?v=ICvsMoDCuE0&list=PLFVSJgZgf7h88UFKF_RZcv_Sk-WlX5mvL&index=45&t=0s

1   3.  Опрацювати матеріал до уроку.

    4.  Скласти розгорнутий план.

    5. Результати роботи не відправляємо. Готуємось до тестів онлайн.

Матеріал до уроку:

«Рух 4 травня» (1919 р.)

Причини	Невиправдання сподівань населення на покращення становища країни після Першої світової війни, скасування контрибуції, накладеної європейськими державами після придушення «боксерського повстання» Передача Японії за версальським договором німецьких концесій у Шандуні. Прояпонська політика правлячої верхівки.
Привід	Розгін демонстрації пекінських студентів із вимогами до уряду повернути півострів Шандунь, звільнити прояпонськи налаштованих чиновників та оголосити бойкот японським товарам.
Учасники	Студенти, робітники, підприємці, промисловці.
Результати	Усунення з посад прояпонськи налаштованих чиновників, звільнення заарештованих; китайська делегація не підписала Версальського миру.
Наслідки	Зростання національної свідомості Утворення політичних партій та організацій лівого напряму, що виступали за об’єднання країни, звільнення від іноземного засилля і проведення соціальних реформ. Створення у1921 р. Комуністичної партії Китаю (КПК), яка швидко стала впливовою політичною силою країні. комуністи вбачали в революції єдиний засіб відродження країни. Розгортання руху за «нову культуру», зокрема, уведення в літературу мови, близької до побутової. Це дало змогу отримати освіту багатьом мільйонам китайців. Радикалізація національно-визвольного руху.

Національна революція в Китаї у1925-1927 рр.

Причини	Напівколоніальна залежність Китаю Роздробленість країни. Невирішеність аграрного питання. Прагнення радянського керівництва і Комінтерну до  розпалу світової  революції
Завдання	Об’єднання Китаю Здійснення модернізації країни Звільнення від колоніального поневолення Вирішення аграрного питання
Привід	Розстріл у Шанхаї англійською поліцією мирної демонстрації китайських студентів
Основні події	Оголошення уряду в Гуанчжоу національним «Північний похід» армії Гоміндану під керівництвом Чан Кайші (липень1926 – початок 1927 рр.) Розрив між партією Гоміндан і КПК. Переворот і розправа над комуністами (квітень 1927 р.). встановлення особистої влади Чан Кайші. Розгром мілітаристських угрупувань. Об’єднання країни.
Результати і   наслідки	Об’єднання Китаю під владою Гоміндану (Чан Кайші) Започаткування соціально-економічних перетворень з метою модернізації країни Набуття Китаєм реального суверенітету. Розгортання громадянської війни між партією Гоміндан і КПК.

Політика Гоміндану

Внутрішня

Зовнішня

Зміцнення державного сектору економіки Запровадження системи державного контролю над фінансами: банками, страховими кампаніями,податками і митом. Сприяння приватним інвестиціям. Обмеження привілеїв іноземного капіталу,сприяння розвитку місцевого капіталу. Прийняття закону про працю, створення системи офіційних державних профспілок, установлення мінімального рівня заробітної плати. Прийняття закону про право власності,що сприяло розвитку приватного підприємництва, а також законів, що гарантували права громадян. Прийняття у 1930 р. аграрного закону, що обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь Прийняття закону про право власності, що сприяло розвитку приватного підприємництва, а також законів, що гарантували  права громадян. Прийняття у 1930 р. аграрного закону, що обмежував розміри орендної плати, встановлював межі земельних володінь, захищав права орендарів.

Відновлення митної автономної і водночас ліквідація внутрішніх митних перепон. Передача Китаю 20 із 33 концесій. Проба отримати закордонні позики для реконструкції країни закінчилися поразкою. Почався навіть відплив іноземного капіталу з країни. Погіршення зовнішньополітичного становища Китаю після японської агресії у Манчжурії (1931-1932 рр.). усі зусилля китайського керівництва отримати допомогу держав Заходу в боротьбі проти Японії не мали успіху. У 1935-1936 рр. Чан Кайші знову звернувся по допомогу до СРСР , із яким ще у 1927 р. розірвав відносини. Спроби домогтися економічної незалежності від Заходу, налагодити  з ним рівноправні відносини не мали успіху. Чан Кайші продовжив  політику лавіювання між Заходом  і СРСР.

Висновок: Значного ефекту реформи не мали, хоч і забезпечили відносну стабільність. У роки гомінданівського правління в Китаї домінувала традиційна китайська система управління господарством, згідно з якою держава виступала верховним власником і вищим суб’єктом влади.

Громадянська війна в Китаї (1927- початок 1950-х рр.)

Етапи	Характеристика
1927-1934   рр.	Розрив відносин між Гомінданом і КПК. Перехід комуністів до збройної боротьби. Створення радянських районів. У 1930-1934 рр. армія Чан Кайші здійснила п’ять походів проти радянських районів, унаслідок яких армія Гоміндану розгромила основні сили Червоної Армії та ліквідувала радянські райони. Рух за встановлення радянської влади в Китаї зазнав поразки, але не був знищений.
1934-1937   рр.	У 1934-1935 рр. під керівництвом Мао Цзедуна, що в 1931 р. став лідером КПК, стотисячна партизанська армія, здійснивши «Великий похід» (пройшла збоями 12тис. км.), перебазувалася до Північного Китаю – ближче до СРСР і фронту, який утворився після окупації Японією Маньчжурії. Тут на стику трьох провінцій, Шеньсі, Ганьсю і Нінся, було утворено Особливий прикордонний район. Який став базою для подальшого відновлення і розгортання комуністичного руху.
1937-1945   рр.	Об’єднання зусиль Гоміндану і КПК у боротьбі з японською агресією. Періодичні сутички між військами Гоміндану і КПК. Вироблення та відпрацювання основних положень ідеологічних основ китайського комуністичного руху, проведення аграрних реформ у районах, контрольованих комуністами. Наприкінці Другої світової війни КПК стала масовою селянською партією, яка мала значні військові сили (8 армія НРА і 4 нова армія НРА).
1946 -початок 1950-х років	Спроба Гоміндану розгромити КПК і поразка Гоміндану. Втеча провідників партії і залишків армії Гоміндану на о. Тайвань. Проголошення комуністами Китайської Народної Республіки. Встановлення контролю КПК над континентальною частиною Китаю.