Право

Тема: Загальна характеристика держави та державної влади.

Поняття влади. Співвідношення політичної і державної влади.

Влада присутня у тій чи іншій формі у будь-якому суспільстві, де є стійкі об’єднання людей: у родині, у виробничих колективах, у державі, тобто там, де є реальні можливості й здатність впливати на поведінку людей за допомогою певних засобів. Саме тому влада – явище соціальне.

Влада – це завжди вольові відносини: влада над собою, між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між державами тощо. Реалізується вона як у сфері особистої, так і суспільної діяльності – політичної, економічної, правової релігійної.

Основними складовими влади є: суб’єкт, об’єкт, засоби (ресурси) і процес, що приводить до руху всі її елементи. Соціальна влада – це завжди двостороння взаємодія суб’єкта і об’єкта яка означає відносини залежності між людьми.

Суть влади – це вольові відносини (управління, панування, підкорення). Влада передбачає верховенство, монопольне право суб’єкта приймати рішення, обов’язкові й значущі для об’єкта. Відсутність влади призводить до хаосу та анархії. Засоби влади: авторитет, право, насильство.

Соціальна (публічна) влада – це вольові (керівництво - підпорядкування) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення і здійснення загальної для даного соціального колективу волі (інтересу). (Різновиди політична, державна, економічна, духовна, релігійна та ін.)

Політична влада – це публічні, вольові відносини, що складаються між суб’єктами політичної системи суспільства, у тому числі державою, на основі політичних і правових норм.

Державна влада – це публічно-політичні, вольові відносини, що складаються між державним апаратом і суб’єктом політичної системи суспільства на основі правових норм з використанням у разі потреби державного примусу.

Функція держави. Поняття та ознаки держави.

Ознаки держави. Територія, населення, суверенітет, наявність апарату управління, апарату легального примусу (армія міліція, тюремні установи), здатність видавати загальнообов’язкові юридичні норми, офіційна система оподаткування й фінансового контролю, єдина грошова система, мова, столиця.

Держава - суверенна політико-територіальна організація суспільства, що володіє владою, яка здійснюється державним апаратом на основі правових норм, що забезпечують захист і узгодження суспільних, групових, індивідуальних інтересів з опорою, у разі потреби, на легальний примус.

Функції держави можна поділити на такі групи.

 За соціальною значущістю - основні та неосновні.

 Основні функції - найзагальніші та найважливіші комплексні напря­ми діяльності держави щодо здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею в конкретний історичний період. До них відносять функції: оборони, підтримання зовнішніх відносин, охорони правопорядку, регулювання економіки, за­безпечення екологічної безпеки, підтримання і розвиток куль­тури, забезпечення освіти населення та ін.

Неосновні функції - напрями діяльності держави зі здій­снення конкретних завдань у другорядних сферах суспільно­го життя. До них належать: управління персоналом, матері­ально-технічне забезпечення та управління державним май­ном, збирання і розповсюдження необхідної для управління інформації тощо.

Залежно від територіальної спрямованості - внутрішні та зовнішні.

 Внутрішні функції - такі напрями діяльності держави, у яких конкретизується внутрішня політика стосов­но економічних, ідеологічних, екологічних, культурних та ін­ших аспектів життя суспільства. До таких відносять функції: регулювання економіки, підтримання та розвитку культури, охорони та захисту всіх форм власності, соціального захисту населення, гарантування екологічної безпеки, охорони право­порядку та ін.

 Зовнішні функції - основні напрями діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світови­ми громадськими організаціями і світовим співтовариством у цілому. Функціями є: організація співробітництва з іншими суб'єктами міжнародних відносин, захист державного суве­ренітету, підтримка миру в регіоні, культурний та освітній обмін тощо.

За часом здійснення - постійні та тимчасові. 

Постійні функ­ції - напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку. Більшість здійснюваних державою функцій є постійними. 

Тимчасові функції - напрямки діяльності держа­ви, що обумовлені конкретним етапом історичного розвитку суспільства. Прикладом тимчасових можуть бути функції ста­білізації економіки в перехідний період, подолання наслідків аварії на ЧАЕС чи повені на певній території України.

За сферами суспільного життя - гуманітарні, економічні та політичні. 

Гуманітарні функції - забезпечення, охорона та захист основних прав людини; охорона природного середови­ща; охорона і відновлення здоров'я; соціальне забезпечення; освіта; виховання; розвиток культури тощо. У міжнародній сфері - це участь у міжнародному забезпеченні та захисті прав людини; допомога населенню інших країн (у разі стихійного лиха, кризових ситуацій тощо); участь у захисті природного середовища (екологічна функція); участь у міжна­родному культурному співробітництві. 

Економічні функції - створення умов для розвитку вироб­ництва на основі рівноправного визнання і захисту різних форм власності на засоби виробництва; програмування та ор­ганізація виробництва на державних підприємствах, розпоря­дження об'єктами державної власності; організація та стиму­лювання наукових досліджень. У міжнародній сфері - це участь у створенні світової економічної системи на основі міжнародного розподілу та інтеграції виробництва і праці; участь у розв'язанні господарських та наукових проблем (енер­гетичної, використання Світового океану, досліджень й ос­воєння космосу тощо).

 Політичні функції - створення демократичних умов, інсти­тутів для вільного виявлення і врахування інтересів різних соціальних груп суспільства, зокрема для діяльності різно­манітних політичних партій та інших громадських об'єднань; забезпечення умов для збереження і розвитку національної самобутності корінної та інших націй, що проживають на те­риторії держави; охорона і захист державно-конституційного ладу, законності та правопорядку.

 У міжнародній сфері до політичних функцій належить організація, підтримка і роз­виток міждержавних договірних відносин на основі загально­визнаних принципів міжнародного права; участь у забезпе­ченні ненасильницького миру в усіх регіонах планети.

Залежно від територіаль­ної спрямо­ваності:

• внутрішні

• зовнішні

За сферами суспільного життя:

• гуманітарні

• економічні

• політичні

• культурні

Органи держави: поняття, ознаки, види

Кожен державний орган - це структурна ланка, відносно самостійна частина державного апарату.

Державний орган характеризується такими ознаками:

• здійснює від імені держави передбачені законом функції у відповідній сфері діяльності;

• володіє владними повноваженнями;

• має відповідну компетенцію (сукупність завдань, функ­цій, повноважень);

• характеризується відповідною організаційною структурою;

• формується в порядку, який встановлюється законом;

• видає обов'язкові для виконання приписи, реалізація яких забезпечується можливістю застосування примусу.

Орган держави - це окремий службовець (наприклад, Президент України, Уповноважений Верховної Ради Ук­раїни з прав людини) чи структурно оформлений колек­тив державних службовців, наділений владними повно­важеннями, утворений на законних підставах для ви­конання конкретних завдань і функцій держави.

Класифікація державних органів

За способом утворення

Виборні

Успадковані

За територією, на яку поширюються їхні повноваження

Місцеві (локальні)

Загальні (центральні)

За складом

За характером і змістом функцій

Поняття і види влади. Особливості державної влади

Соціальна влада - здатність та можливість індиві­да або колективу впливати на волю, поведінку й діяль­ність людей за допомогою різноманітних засобів (авто­ритету, переконання, насильства, примусу тощо).

Класифікація соціальної влади:

• за сферами суспільного життя - політична, економічна, релігійна та інші;

• за суб'єктом, носієм влади, влада глави держави, керів­ника підприємства, батьків

• за методами та засобами щодо організації влади - де­мократична, недемократична.

Особливе місце серед видів соціальної влади в класифікації за сферами суспільного життя посідає політична влада.

Політична влада - це особливий вид соціальної вла­ди, за допомогою якої реалізуються життєво важливі інтереси впливових соціальних груп.

Яке співвідношення політичної та державної влади?

Є дві точки зору із цього питання:

• політична влада і державна влада - тотожні поняття, оскільки політична влада походить від держави і здій­снюється за її прямої або опосередкованої участі;

• політична влада і державна влада - поняття не тотожні, однак будь-яка державна влада є політичною.

Державна вла­да - головний, типовий засіб здійснення політичної влади.

Державна влада - управління суспільством, яке здійснюється органами держави в межах їхньої компе­тенції.

Характерними особливостями державної влади є:

• публічність - виступає від імені всього суспільства (на­роду), має «публічну» основу своєї діяльності (казенне майно, власні прибутки, податки);

• верховенство - юридично уособлює загальнообов'язкову волю всього суспільства, має у своєму розпорядженні монопольне право видавати закони і спиратися на апа­рат примусу як на один із засобів дотримання законів та інших правових актів;

• універсальність - поширює владні рішення, які є загаль­нообов'язковими для всіх колективних та індивідуальних суб'єктів, на все суспільство;

• суверенність - відділена від інших видів влади усере­дині країни (від партійної, церковної та ін.). Вона неза­лежна від них і має виключне монопольне становище у сфері державних справ;

• легітимність - юридичне обґрунтування і визнання на­родом країни, а також світовою спільнотою. Наприклад, представницькі органи набувають легітимності в резуль­таті проведення виборів, передбачених і регламентованих законом. Нелегітимна влада вважається узурпаторською. Узурпацією є порушення правових процедур при прове­денні виборів або їх фальсифікація.

Органи державної влади. Загальна характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади

Органи законодавчої влади - це державні органи, ді­яльність яких полягає в прийнятті, зміні або скасу­ванні законів.

За загальним правилом законодавчим орга­ном є парламент. Верховна влада. Парламент може бути однопалатним або двопалатним. Однопалатні парламенти, як правило, створюються в простих за формою устрою державах (наприклад, Верховна Рада Укра­їни). Двопалатні парламенти (бікамералізм) існують у федера­тивних державах (наприклад, у Росії Федеральні збори скла­даються з двох палат - Ради Федерації та Державної думи).

Основна функція парламенту - законотворча діяльність, але, окрім неї, законодавчий орган має й ряд інших:

• представницьку;

• засновницьку (установчу);

• контрольну (контроль за роботою уряду, інших поса­довців виконавчої влади) та інші.

Органи виконавчої влади - це державні органи, які здійснюють виконавчо-розпорядчу діяльність на під­ставі законів та інших актів законодавчої влади.

Ознаки органів виконавчої влади:

• формуються шляхом призначення;

• практично реалізують цілі та завдання внутрішньої і зо­внішньої політики, сформульовані парламентом;

• підконтрольні представницькій владі.

Органи судової влади - це система державних орга­нів, які здійснюють правосуддя.

Основні функції судової влади:

• охоронна (охорона прав і свобод людини і громадянина);

• функція правосуддя (захист, відновлення порушених прав);

• контрольно-наглядова (стримування двох інших гілок вла­ди в рамках права шляхом здійснення судового контролю).

До системи судових органів належать конституційний суд та суди загальної юрисдикції.

У наш час теорія поділу влади є важливим чинником упро­вадження інституту демократії, захисту прав і свобод громадян, формування правової держави та громадянського суспільства.

Домашнє завдання: Параграф 2. Реферати, конспект, терміни. Міні дослідження: З’ясувати як називаються органи законодавчої та виконавчої влади різних країн світу. (6-10 )